14 вересня 2022 р.: Відкритий лист Комітету у справах уряду та зв'язків з громадськістю Українсько-американського комітету реагування на кризу (UACRC) до Мічиганської акції миру (PAMI)
24 серпня 2022 року ми відзначили дві знаменні події: перша — День Незалежності України, подія, яка цього року була особливо зворушливою та символічною. Це тому, що 24 серпня цього року також виповнилося шість місяців з початку жорстокого, повномасштабного вторгнення Росії в Україну, війни, яка досі забрала десятки тисяч безневинних життів, спричинила незліченні руйнування і стала свідком того, як цілі міста були зруйновані вщент. земля.
З лютого українці мужньо захищають свої сім'ї, своїх друзів та свої будинки, а люди у всьому світі об'єдналися на знак солідарності з українським народом, аби надати гроші, підтримку та гуманітарну допомогу. Тут, у Мічигані, Українсько-американський комітет реагування на кризу (UACRC) був у авангарді таких зусиль. Ми зібрали десятки тисяч доларів на гуманітарні цілі, у тому числі на відновлення пошкоджених шкіл, зібрали тисячі аптечок, надали підтримку українським біженцям і невпинно працювали над тим, щоб американці не забули про це, в той час як цикл новин, можливо, змістився. , війну в Україні не закінчено.
Ось чому ми були стривожені, дізнавшись, що Мічиганська акція миру (PAMI) нещодавно закликала до «дипломатичних переговорів, щоб покласти край нескінченній війні в Україні». Хоча ми поділяємо бажання PAMI покласти край цій жахливій війні, ми категорично заперечуємо проти ідеї того, що саме невказані «переговори», а не військова перемога України, зрештою призведуть до справедливого та міцного світу.
Будь-які такі переговори неминуче призведуть до поступки території України Росії. У тих, хто живе в Сполучених Штатах, може виникнути спокуса вважати обмін землею на «світ» прийнятною угодою: «Все, що завгодно, аби припинити вбивства!» Але така перспектива ігнорує те, що пропонується не просто поступитися землею, а й, що важливіше, життям мільйонів українців, які називають цю землю своїм будинком.
І що ми знаємо беззастережно, то це те, що життя українців на окупованих Росією територіях відзначено приниженням, страхом, жорстокістю та постійною загрозою тортур та розстрілів. Анексія, крім того, означає заміну української демократії на авторитарну систему правління в Росії, а також викорінення української мови, її історії та культури. Це не кажучи вже про жахливі військові злочини, які світ став свідком скоєння Росією проти українських мирних жителів на окупованих територіях.
Простіше кажучи, передати більше землі шляхом «переговорів» в ім'я «світу» означає приректи ще більше невинних людей на тортури, зґвалтування, смерть та культурний геноцид. Це не «світ». Повна зупинка.
Крім того, надання Росії можливості контролювати значну частину кращих у світі орних земель лише забезпечить її більший вплив на міжнародне співтовариство у майбутньому. Як ми бачили в останні місяці, Росія не боїться використовувати продовольство та енергію як інструменти вимагання проти Європи та світу, що розвивається. У червні 2022 року Маргарита Сімоньян, впливовий голова державного інформаційного агентства RT і надійний барометр того, що думає російський уряд, дійшла до того, що заявила, що «вся наша надія на голод», пояснивши це тим, що глобальна продовольча криза змусить світ піти. на поступки Росії — саме такі поступки і розраховані «переговори». Таким чином, дозволити Росії колонізувати територію України означає приректи найуразливіших людей світу на залежність від цинічної та агресивної авторитарної держави у плані їхньої щоденної їжі та зерна. Це не «світ».
Зрештою, окрім таких матеріальних міркувань, важко зрозуміти, як можна вважати «переговори» законними чи етичними. Росія є однозначним агресором у цьому конфлікті і не має жодного права висунути будь-які вимоги до України, мирної демократії, яка ніколи не становила для Росії жодної загрози. Як показують опитування за опитуванням, український народ залишається єдиним у своєму спротиві російській агресії і боротиметься незалежно від матеріальної підтримки міжнародної спільноти. Якщо українці кажуть нам, що вони хочуть продовжувати боротися за визволення своєї батьківщини — а вони це роблять, то наш обов'язок — надати їм будь-яку підтримку, яку тільки зможемо. Це — моральний імператив.
Зрештою, щонайменше безглуздо братися вчити українців необхідності «переговорів» для припинення бойових дій та порятунку життів: адже це їхні будинки; їхні школи; їх спільноти; та їхні сім'ї, які насправді страждають на цій війні, а не на нашій. Читати їм лекції про переваги «світу» легко, перебуваючи у комфорті та безпеці Мічигана. Зрештою, сирени повітряної тривоги не заважають нам спати ночами.
Але ми повинні пам'ятати, що світ без справедливості не є справжнім світом. І кидати українців напризволяще долі в необдуманих «переговорах», у ході яких земля — і життя — обмінювалися б на ілюзорний «світ», ні в якому разі не справедливо.
Тому Українсько-американський комітет реагування на кризу закликає Мічиганський рух за мир та всіх інших людей совісті відмовитися від своїх закликів до непродуманих «переговорів» з російським агресором і натомість підтримати справу перемоги України, що є єдиним способом справді справедливого світу, може бути досягнуто.
Щиро,
Урядовий комітет зі зв'язків із громадськістю
Українсько-американський комітет реагування на кризу Мічигану